"Вчити дітей читати до 5 років – неправильно". Оксана Лавриненко – про "червоні прапорці" для батьків, сюсюкання і кризу трьох років

Одне з найважливіших питань, яке постає майже перед усіма батьками, – у якому віці віддавати дитину до школи. Хтось вважає, що якщо діти вже вміють читати і писати, то краще зробити це якомога раніше – у шість років. Інші переконані, що поспішати не варто, адже головне – це психологічна та фізіологічна готовність до нових умов, тому залишають малюків у дитячому садочку ще на рік.

Відео дня

OBOZ.UA поспілкувався на цю тему з логопединею та директоркою одного з приватних дитсадків Києва Оксаною Лавриненко, яка вже майже 30 років працює у сфері дошкільної освіти. Що повинні вміти майбутні першокласники? На які "червоні прапорці" слід звернути увагу батькам, коли дитині виповнилося 6 років? З якого віку варто вивчати іноземну мову, кому треба підрізати вуздечку та чому гра палицями і стрибки по калюжах – найкращі "педагоги"? Про це та багато іншого – в першій частині нашого інтерв'ю.

– Пані Оксано, навіщо взагалі потрібен дитсадок? Чи не дадуть той самий результат заняття з батьками вдома, якщо комунікація з однолітками відбуватиметься на дитячому майданчику?

– Звичайно, для дитини вкрай необхідне спілкування з батьками. Саме в колі сім’ї відбувається психологічний розвиток, з нуля до трьох років запускається і розвивається мовлення. І дуже важливо, щоб батьки з дитиною займалися та постійно розмовляли. Але садочок – це новий етап у розвитку дитини, який важливий тим, що діти сепаруються від батьків. Криза трьох років – якраз про сепарацію. Саме сепарація допомагає дитині адаптуватись до садочка і комунікувати з іншими. Вибудовування комунікації – найважливіше, що дитина повинна взяти в садку.

І це не можна порівняти з прогулянкою, адже на вулиці діти зайняті ще чимось, крім спілкування і вибудовування сталих стосунків. Відчуття себе в колективі, відчуття взаємодії в цьому колективі, навіть відчуття програшу – важлива навичка, яку дитина отримує в садочку. І до шести років це практично нічим не можна замінити. Тому якщо ми говоримо про розвиток, то в садочку дійсно працюють професіонали, які розвивають дитину програмно і системно, але це можуть робити вдома і свідомі батьки, і няня. А от сепарація, вибудовування комунікації і стосунків з однолітками – дуже важливі саме в садочку.

– Міністерка освіти Естонії Крістіна Каллас вважає: щоб 15-річний підліток мав креативне аналітичне мислення, важливо приділити увагу його розвитку в дитячому садку. Чим ефективніше розвиватимуться навички у дошкільний період, тим кращі результати будуть у майбутньому. Ви погоджуєтеся?

– Так, як логопединя, логопединя-дефектологиня і педагогиня хочу наголосити, що дошкільний вік – найважливіший вік для розвитку дитини. Це фундамент для майбутнього навчання в школі, адже коли дитина приходить у цей світ – це чистий аркуш паперу. І до шести років туди накладається все – розвиток мовлення та інтелекту, комунікація, психологічне самовідчуття. Діти вчаться самостійності, вмінню виконувати і розуміти завдання та інструкції, чути на відстані дорослих, розмірковувати, пояснювати свої думки, виходити з нестандартних ситуацій.

Якщо правильно вибудувати стосунки з дитиною і сформувати в неї правильне ставлення до навчання, то якихось серйозних проблем у батьків з нею у школі не буде. Дитина спокійно навчатиметься, виконуватиме завдання, чутиме педагога, комунікуватиме з іншими. Я завжди наголошую батькам: це ваш внесок у дитину та її майбутнє. Тому приберіть все, що вам заважає, і розвивайте її максимально.

– Дослідження показало, що 82% дітей у прифронтових регіонах України, які ніколи не відвідували дитячі садки, мають затримки розвитку. Що скажете з цього приводу?

– Я не можу погодитися з думкою, що в дитини обов’язково буде затримка розвитку, якщо вона не відвідує дошкільний заклад. Психологічна – можливо, вміння взаємодіяти в колективі та почуватися там вільно – однозначно. А от загальний розвиток можуть дати батьки, старші сестри, брати, тітки, бабусі. За умови, що вони займаються дитиною, читають, розвивають. Така дитина володітиме достатнім рівнем знань для того, щоб не мати затримки розвитку.

– Якщо дитина не ходила в садок, чи встигатиме вона за своїми однолітками у першому класі, які відвідували дошкільний заклад?

– Якщо дитина не ходила в садочок, але батьки (няня, бабуся тощо) з нею дуже багато займались, то розумово вона буде, можливо, навіть за рівнем вище, ніж однолітки. Але такій дитині важче працювати в колективі, тому що індивідуальні заняття і заняття в груповому форматі дуже відрізняються. Дитина психологічно та розумово включена в ці заняття.

На індивідуальному занятті дитині легше утримувати увагу, дорослий під неї підлаштовується. Гучніше запитання, тихіше, цікавіше, заглядає в очі – дорослий пристосовується до дитини таким чином, щоб вона почула, відповіла.

Коли йде колективна робота (один дорослий, багато дітей) – діти вчаться чути на відстані, і ця навичка дуже важлива в першому класі. Діти вибудовують між собою комунікацію, формують у себе лідерські навички або приймають, що "я не лідер, але можу багато чого". Тому ми можемо говорити про те, що дитині буде важче адаптуватися в школі, якщо вона не ходила в садочок. Але це не зовсім про розумовий розвиток.

– Ви маєте багаторічний досвід у роботі з дітьми. Назвіть основні навички, які свідчать про готовність дитини йти в перший клас. Яка ваша думка про філіппінський тест?

– Важливо, щоб дитина була готова саме до школи, а не просто досягла шестирічного віку. Тому, щоб зрозуміти цю готовність, ми звертаємо увагу на:

Самообслуговування. Дитина повинна вміти самостійно поїсти, одягнутися, роздягнутися, зав'язати шнурівки чи застібнути ґудзики тощо.

Комунікативні навички. Дитина повинна легко спілкуватися з однолітками та вміти розмовляти з дорослими – просити про допомогу, пояснити свої дії, сказати "ні".

Мати перехід від ігрової діяльності до навчальної. Основною діяльністю дошкільника є гра. Якщо дитина вміє гратися з однолітками і при цьому може грати самостійно в рольову гру – це ознака зрілості. Після шести років ігрова діяльність повинна перейти в навчальну діяльність, коли стає цікаво навчатися й отримувати нові знання. Якщо цього переходу не відбулося, ми не рекомендуємо батькам відправляти дитину до школи, бо це будуть тортури. Дитина хотітиме гратись і не зможе 35 хвилин сидіти на одному місці й утримувати увагу.

Дитина вже повинна вміти робити те, чого вона не хоче. Варіант "Я не хочу сидіти за партою і вчитись" у школі не спрацює. Якщо у класі 25-30 дітей, індивідуального підходу не буде або буде дуже мало. Так не вийде, що з тобою гратимуться, а інші навчатимуться. Тобто дитина повинна вміти собі сказати: "Я не хочу це робити, але зроблю" і отримати від такого рішення та дії задоволення.

Щодо фізіологічної готовності. Ми в садочку практикуємо філіппінський тест, але робимо його дітям як додатковий аналіз готовності до школи.

– Якщо дитина у 6-7 років у якихось напрямах має показники, які свідчать про її неготовність до навчання у школі, що робити батькам? Чекати рік чи все ж таки віддавати у перший клас, мовляв, там наздожене?

– Якщо в дитини психологічної готовності до школи немає, ми рекомендуємо ще рік побути в старшій групі або у так званій Preschool. Це групи, куди входять дітки віком близько 6 років. Можна сказати, це "лайт-варіант" порівняно зі школою, в якому вони дорослішають.

У нормі семирічні діти вже повинні бути готові до школи. Якщо з певних причин цього не відбулося або дитина відстає у фізіологічному або розумовому розвитку, тоді ми говоримо, можливо, про тьютора в першому класі або про якісь додаткові заняття.

– У Фінляндії, до речі, під час підготовки до школи діти не обов'язково мають гарно читати і повністю знати літери або числа, але їх навчають за собою доглядати та бути самостійними. В Україні натомість часто проводять цілі конкурси та тестування, щоб обрати до першого класу мало не вундеркіндів. Чи потрібно вчити дітей читати та рахувати до школи?

– Це болюча тема, яку можна обговорювати довго. В Україні зараз існує колізія: держава презентує, що дитина не повинна вміти читати і багато чого робити, мовляв, саме цього вона навчиться у школі, а більшість шкіл таку позицію не підтримують. І дійсно дітей тестують, очікують, що вони прийдуть підготовленими, ставлять батьків у такі умови, що вони, батьки, не просто починають готувати дитину, а роблять це швидко, в паніці, емоціях тощо.

Як директорка приватного садка я давно вже знаю цю проблематику. Ми в садочку системно готуємо дітей до школи: і читаємо, і приклади розв'язуємо. Спокійно, без стресу для дитини, так, щоб дитина могла піти в будь-яку школу, будь-якого рівня. Якщо ми відчуваємо, що вона не готова, спілкуємося з батьками, пропонуємо їм залишатися в Preschool.

Зазвичай Preschool – це найкраща група, коли діти вже кайфують від занять. Коли їм запропонуєш: "Підемо гратися іграшками на килимочок чи будемо ось тут щось писати і робити?", вони всі оберуть другий варіант. Ці діти готові працювати в зошитах та із задоволенням отримують нові знання. Це такий класний першокласник! Тому, повернувшись до нашого питання, повторю: важливо, щоб у держави і шкіл була єдина лінія розвитку, тобто щоб ми готували дітей такими, яких їх потім прийме заклад освіти.

– Сучасні батьки намагаються віддавати дітей до гуртків і на різні розвивальні заняття якомога раніше. Це правильно?

– Важливо давати розвитку стільки, скільки дитині корисно і неважко. Обов'язково треба відстежувати, чи не втомлюється дитина, чи не перевтомлюється, чи відпочиває, скільки триває заняття. У нашому садочку додаткові заняття м'яко вводяться після чотирьох років під наглядом стану дітей. Може підключитися логопед. Діти люблять рухатися, обожнюють танці, футбол. Хлопчики і дівчатка ходять із задоволенням. Головне – не перевантажити їхню нервову систему. За цим повинні стежити і батьки, і педагоги. Перші, на жаль, цього не завжди розуміють.

– З якого віку варто починати готуватися до школи?

– Розумієте, підготовка до школи – це не конкретне поняття. Якщо ми говоримо про розвиток дитини загалом, то цей системний програмний процес має відбуватися з самого народження – спочатку вдома, потім у садочку. Якщо дитина пропустила якусь тему чи матеріал, то, звичайно, може відчути це в школі. Наприклад, не знає тварин або птахів, яких вона насправді вивчає в три або в чотири роки.

Якщо говоримо про психологічну готовність дитини до школи, то так само – дитина розвивається від нуля, двох, від трьох років і до шкільного віку, і в процесі ця готовність напрацьовується поступово.

І якщо ми говоримо про підготовку до школи як поняття, то йдеться про період з 5 до 6–6,5 років. У цьому віці діти виконують завдання, розвивають м'язи руки – готують руку до письма. Важливо, щоб м'язи не втомлювалися, щоб розфарбовувати чи писати було приємно. Одразу скажу, що діти люблять робити те, що у них виходить. Якщо м'язи руки, наприклад, не готові – малювати, розфарбовувати, писати дитині буде важко, вона точно не любитиме письмо,тому що їй складно.

Тому ми готуємо це поступово. Наприклад, рука готується до письма з трьох років. Ми спочатку ліпимо, потім розфарбовуємо, щось обводимо і лише після цього малюємо якісь палички. Так розвивається дрібна моторика.

Починати вчитися читати, розв'язувати приклади десь після п'яти років – це нормально. Ми вивчаємо літери, звуки, розвиваємо фонематичний слух (вміння чути звуки та розрізняти їх на слух). Це дуже важлива навичка, яка буде потрібна дитині в школі, щоб писати без помилок.

Ось такий формат підготовки до школи – психологічний, розумовий, розвиток комунікації, самообслуговування – якраз повинен відбуватися з п’яти років.

– Назвіть, на вашу думку, п'ять важливих речей, яких треба навчити дитину до шести років.

– Я б не хотіла зупинятися на конкретній кількості. Однозначно це самообслуговування, комунікація – вміння ставити питання і відповідати на них, чути дорослих, відстоювати свої кордони, поступатися і спокійно приймати невдачі. А в школі цього, на жаль, вистачатиме: щось не вийшло, щось зробили не так, як ти хотів і т.д.

До речі, зараз дуже багато дітей через поширений серед батьків підхід "зробити свою дитину щасливою" не розуміють, що щось може відбуватися не так, як вони хочуть. І це для них стає прямо травматичним. Приймати такі моменти їм також допомагає садочок – у м’якій комфортній формі. Це взагалі чудово, коли дитина розуміє, що таке навчання, і вміє отримувати задоволення від своїх досягнень. Вона знає, що от це, наприклад, важко, але докладе зусиль – і отримає приємний результат. І от коли все це є, перед нами вже готовий учень.

– Зовсім скоро батьки зможуть віддавати дітей у ясла з трьох місяців. Як повідомила заступниця міністра освіти та науки з питань дошкільної освіти Анастасія Коновалова, для немовлят мають бути створені відповідні умови, послуги перевірятися, а закладам видаватимуться ліцензії. На вашу думку, як це вплине на розвиток дітей? Адже психологи зазвичай одностайні: найкраще віддавати дитину до дитсадка в три роки, коли можна починати ранній розвиток.

– Бабуся мені розповідала, що в післявоєнний період дітей віддавали у ясла в 1-3 місяці. Думаю, в таких закладах йдеться більше про догляд, ніж розвиток. І це основна проблема. Тому я за те, щоб батьки приділяли своїй дитині максимум часу і розвивали її хоча б до двох років, а далі вже може бути садочок. Але, звичайно, якщо іншого виходу немає, це непоганий варіант. У будь-якому разі треба залишатися свідомими батьками – займатися зі своєю дитиною, багато спілкуватися у вихідні, ввечері тощо.

– Який оптимальний вік для початку відвідування дитсадка? Неспроста ж, напевно, декретна відпустка триває до досягнення дитиною трьох років.

– Оптимальний вік – це з 2,5 до 3 років. Звичайно, бувають активні діти, яким вже мало місця вдома – тоді з двох. До цього віку, якщо дитина має активне включення батьків у своє життя, віддавати некорисно. Якщо ж такого включення нема, можна і в півтора року. У садочку такі діти однозначно матимуть більше уваги та розвитку.

– Якось ми з подругою обговорювали активності у дитячому садочку, який відвідує мій син. Вона в прямому сенсі була шокована. Каже, що не розуміє, для чого дітей у 3-5 років вчити читати, для чого заняття англійською мовою. Мовляв, найкраще "навчання" у такому віці – це гратися палицями і стрибати по калюжах. Цікаво те, що читати сина в садочку не вчили. Ми вдома знайомилися з буквами, розбирали склади, зупинялися біля вивісок на вулиці. Він сам проявляв захоплення і, це смішно зараз звучатиме, якось навчився читати сам. До речі, я в його віці читала газети… Де межа, щоб не перевантажити дитячий мозок?

– Ой, ви знаєте, класне питання. Одразу скажу, що вчити дітей читати з 3 до 5 років – неправильно. Дійсно варто пам'ятати, що основна діяльність для дитини – гра і розвиток, тобто те, що навколо.

Як логопединя можу сказати, що англійську мову варто додавати тоді, коли у дитини вже з'явилося своє мовлення. Якщо однорічній дитині одночасно ввести англійську, українську і ще якусь мови, може бути затримка мовлення, бо в голові буде каша. Хоча при цьому є діти, які легко сприймають кілька мов одночасно. Найчастіше це дівчата, у дівчат взагалі з мовленням краще.

Щодо гри паличками. Велику роль тут відіграє менталітет. На превеликий жаль, наші діти зараз паличками не граються і по калюжах не стрибають, і це дуже залежить не стільки від педагогів, скільки від батьків. Свого часу я відвідувала Англію, Німеччину, Ізраїль. Разом із педагогами ми вивчали дошкільні програми цих країн для того, щоб взяти щось собі. Зрештою дійшли висновку, що діти розвиваються в природному оточенні (багато грають з піском, стрибають по калюжах), навіть експериментування в садочку – це про природні матеріали, уяву та досліди з природою.

Знаєте, як у нас у дитинстві були секретики, коли треба було щось закопати, щось скласти, цікаве вигадати? От ці країни зараз так і роблять, але для України це не підходить. Ми якісь більш матеріальні у плані предметності. Ми хочемо найкращі іграшки, нам хочеться, щоб ці іграшки дитину розвивали, щоб це був супер-пупер-яскравий конструктор і так далі.

– Розгляньмо протилежну ситуацію: дитина в 3-5 років не говорить або погано розмовляє. На які тривожні дзвіночки повинні звернути увагу батьки? Коли слід звернутися до логопеда? Це правда, що двомовність (коли в сім’ї спілкуються і українською, і російською) тільки шкодить процесу корекції?

– Якщо дитина в три роки взагалі не говорить, це серйозний привід для хвилювання. Якщо слів немає зовсім – терміново перевіряємо слух, відвідуємо невролога, щоб переконатись, що розвиток нервової системи протікає відповідно до віку, психіатра – щоб виключити чи підтвердити аутизм. Знаходимо причину відсутності мовлення та всі сили кидаємо на подолання цих причин. І буде результат!

Якщо слова у дитини є, але мало чи зовсім нерозбірливі, – передусім батькам треба пересвідчитись, що дитина розуміє звернене мовлення. Якщо розуміє і виконує складні інструкції, наприклад, "піди в ту кімнату, візьми те і те, принеси та поклади туди й туди", – звертаємось до логопеда для запуску мовлення. Перед відвідуванням логопеда рекомендую перевірити слух апаратним методом. Якщо у дитини слух знижено хоча б на 30%, вона буде чути (за відчуттями батьків), але мовлення може не запуститися самостійно. Хочу наголосити: важливо всі рекомендації спеціалістів робити вчасно та наполегливо працювати з дитиною також і вдома

І тут важливо не ховати голову в пісок, а дуже швидко шукати класних спеціалістів і в разі необхідності погоджуватись на медикаментозне лікування. Батьки повинні вкладатися максимально, адже саме в дошкільному віці можна коригувати майже всі проблеми. Плюс обов'язково займатися з дитиною вдома, бо занять із логопедом по пів години 2-3 рази на тиждень недостатньо. Треба весь час спілкуватися – мамі, бабусі, няні, та будь-кому, хто перебуває з дитиною. Рот не повинен закриватись узагалі, спілкуватися чітко, конкретно, пояснювати свої дії, показувати дитині все, що навколо. При цьому однозначно прибрати будь-які ґаджети.

Якщо ж дитина просто нечітко розмовляє, вистачить консультації логопеда. Для прикладу, до 5 років діти повинні почати говорити так само чітко, як і дорослі, тобто вимовляти звуки "р", "л", "ш" тощо. Не вміти цього в 4 роки – цілком нормально. Логопед уже пояснить батькам вікові моменти з розвитку мовлення.

Що стосується двомовності. Логопеди зазвичай рекомендують все ж таки спілкуватися з дитиною, що має проблеми з мовленням, тією мовою, яку вона чує вдома найчастіше, намагатися не додавати іншу.

– Коли моєму синові був місяць і він погано набирав вагу, експертка з грудного вигодовування порадила підрізати йому вуздечку. Ми звернулися до хірурга в "Охматдит", він оглянув немовля і таки підрізав. Зараз, у 4 роки 8 місяців, мій син гарно вимовляє всі звуки. Чи є між цим якийсь зв’язок?

– Лікарі можуть рекомендувати підрізати вуздечку, якщо коротка вуздечка заважає дитині правильно смоктати. Логопеди дають таку рекомендацію, якщо вуздечка настільки коротка, що язик практично нерухомий.

Чому? Тому що для правильного вимовляння звуків, наприклад, "ш", "л", "р" язик повинен підніматися. Якщо у дитини така коротка вуздечка, що язик не піднімається (зазвичай це бачать вже в пологовому), тоді ця вуздечка заважає і смоктати. Її підрізають. І це зовсім не означає, що дитина почне гарно вимовляти звуки. Вуздечка може бути гарна, а з вимовою будуть проблеми. І бувають такі вуздечки, які, скажімо, короткі, але достатньо довгі для того, щоб говорити звуки. Все індивідуально.

Зараз усі логопеди намагаються спочатку розтягнути вуздечку вправами і, скажімо, нетравматично це робити. Якщо видно, що це не виходить, якщо вона зовсім не тягнеться, якщо вона дуже хрящова, тоді так – треба підрізати, щоб мовлення в дитини було чітке.

– До речі, а чи можна виправити мовленнєве порушення в дорослому віці?

– Виправити звукову мову в дорослому віці можна. Часто так буває, що людина в дитинстві звуками не займалась, а у 17 років хоче вступити, наприклад, до театрального вишу. Такі діти можуть йти до логопеда і займатися для того, щоб звуки стали кращими.

Найважче – це вже дорослій людині, яка звикла до свого мовлення, контролювати вимову, кожен звук, сповільнювати мовлення і думати про кожен звук у слові. Це досить відповідально і складно як для дитини, так і для дорослого. Але якщо є мета і бажання, то так, зі звуками працювати можна.

– Що ви думаєте про сюсюкання і так звану дитячу мову? Деякі батьки натішитись не можуть, коли їхня дитина неправильно вимовляє звуки. Як це впливає на розвиток мовлення в майбутньому?

– Як логопединя я проти сюсюкання. Часто батьки використовують дитячу мову, щоб, скажімо, ніжно спілкуватись зі своєю маленькою дитиною. Я вважаю, що достатньо виражати ніжність тоном і голосом, робити його м'яким, спокійним. Дитина відчуватиме цю любов і ніжність. Сюсюкання – некорисне. Діти можуть повторювати вимову.

І, звичайно, ми як логопеди рекомендуємо, щоб мовлення з дитиною було доросле. Це зовсім не означає, що ніколи не можна, граючись з дитиною, щось там посюсюкати, але це не повинно стати системним.

– Який фактор сучасного світу, на вашу думку, найбільше гальмує розвиток дітей?

– Однозначно ґаджети, якщо вони є. Друге – це зайнятість батьків і бажання перекласти свою відповідальність за розвиток дитини на когось, хто не так сильно в цьому зацікавлений. Третє – це якщо в дитини вже є проблеми. Зараз багато хто любить казати, мовляв, "ой, це не страшно, у моєї дитини в чотири-п'ять років мовлення з'явилось і все прекрасно". Ні, однозначно, якщо є проблеми з мовленням, займатися треба обов'язково. І якомога швидше.

Другу частину інтерв'ю читайте на OBOZ.UA наступного тижня.

Читайте також на OBOZ.UA інтерв'ю з українською журналісткою Галиною Сергєєвою про дитячі садки та школи у Фінляндії: батьки ні на що не здають гроші, а діти ходять з нежитем і в дощ граються в калюжах.

Тільки перевірена інформація в нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!